Розпочали концерт самі загадкові та незвичайні гурт “Там хтось є”. Їхня вокалістка сьогодні була особливо симпатична, особливо в цьому білому платтячку.

Другими виступали “Just Married”, замість 3ЧБП які не змогли виступити з об’єктивних причин. А поки гурти грали, а публіка відривалась я вирішив поспілкуватися з організатором цього концерту Андрієм:

Як народилась ідея фестивалю?

Андрій: Ідея фестивалю почалась з того, що поїздивши по різних концертах локальних я вирішив зробити щось таке подібне і в Дубно. Так як тут локальних концертів не було, окрім як в “Альті”, але вони не влаштовували за форматом і за умовами проведення, а “Тарас Бульба” це не локальний проект.

А як взагалі починався “Dubno Rock City”?

Андрій: – “Dubno Rock City” починався з того, що у нас була молодіжна організація, яка займалась різними проектами, зараз вона призупинила свою діяльність. Ми вирішили здійснювати різні проекти, не тільки “Dubno Rock City”, а й “Що? Де? Коли?” та інші. Ідея проведення якраз виникла під егідою цієї організації.

Якщо порівняти з першим “Dubno Rock City”, наскільки фест просунувся, прогресував?

Андрій: Перший фест у нас був дуже мало бюджетний, ми не знали ще скільки людей прийде, тому робили все дешево. Фактично гурти в нас їхали за проїзд, Тільки одному гурту ми трохи гонорар виплатили. Звук у нас був дешевий, місцевий і ми старалися знайти спонсорів. Але відвідуваність перевершила усі наші сподівання. Прийшло 200 чоловік і це було дуже добре для нашого міста. І ми вирішили що на другий “Dubno Rock City” не можна економити перш за все на звукові, тому зараз у нас зовсім інший звук, з Рівного, набагато більше професійний. І більш складніші гурти. Ну хоча скажу, що цей “Dubno Rock City” був зроблений під тур гурту “Карна” вони їхали у свій перший тур за декілька років. І я вирішив що треба привести “Карну” в Дубно так як вони мають добру традицію виступу на “Тарас Бульба” навіть були переможцями у 2004-му році.

Наскільки важко було організувати цей фестиваль?

Андрій: Не на стільки важко, на скільки марудно, треба продумати всі маленькі нюанси. Привести гурт нескладно, як треба узгодити все з командами, постійно бути з ними на зв’язку, узгодити питання звуку, їхні побажання, також провести хорошу Пі-Ар акцію в засобах масової інформації, і в Інтернеті, і афіші звичайно. І багато інших дрібниць.

Також класно відіграв гурт “Post Factum”. Вони круто завели публіку своїми рок-н-рольно метальовими мелодіями. Хоча на жаль заміна барабанщика давалася в знаки, але зіграність це штука наживна.

Окреме слово про дубенску публіку. Сподобалось те, що в залі було багато немалалеток, а саме “підростаючого покоління”. Приємно було дивитись, як надія українського “рок-н-роллу” ковбаситься під класний музон.

Далі виступали хедлайнери, ну що тут сказати. Це було класно, суперово, неймовірно. Все було супер.

Також в залі розігрувались призи для публіки. Загалом концерт був потіжний і цікавий, як і повинен бути концерт в “Дубно”. Також сподобалась хороша, чітка організація дійства, та прогресивні погляди організаторів. Загалом все було круто і кусайте лікті – хто не поїхав.

Висловлюємо подяку вокалісту гурту “Амикрия” Владу за допомогу у підготовці матеріалів.

By Yellow Submarine

В перерві між гуртами я вирішив поспілкуватися з гостями нашого міста гуртом „Южный Крест”:

Ви взагалі вперше в Рівному? Які у вас враження від цього міста?

“Южный Крест”: -Так ми в Рівному вперше. У всіх одне враження – це місто дуже чисте. Як взагалі можна зробити місто, тим більше невелике, таким чистим. В порівнянні Києвом – це небо і земля. Якщо взяти наприклад Київ, ну центр ми не беремо до уваги, а десь далі то багато де лежить сміття. Ми пройшли майже все місто по діагоналі, пройшлись по центральній вулиці, і нам дуже сподобалось, навіть на цьому масиві, все чисто.
- Мы здесь первый раз и вот недавно узнали, что тут есть наши фанаты, есть люди которые слушают нашу музыку – это самое приятное. Ну и город очень чистый сам по себе. Это очень впечатляет.

- А як ви сюди потрапили, тобто що вас сюди занесло?

“Южный Крест”: – Просто, нас пригласили, группа “Цензор” нас порекомендовала, организатор пригласил сюда, уточнили кое-какие нюансы, и приехали выступить. Приехали подарит своим поклонникам шикарный концерт.
- Ми завжди раді виступати, але те що тут в Рівному знайшлись люди які слухають саме “Южный Крест”, наші пісні, це дуже порадувало.

- Розкажіть трохи про себе, як ваш гурт створився, встановлювався?

“Южный Крест”: Если быстро, то получается как бы Мы с Женей очень хорошо друг друга знали. Женя – это соло гитарист, Андрей – это вокалист. Мы играли на гитарах, это было очень давно, где-то 5 лет уже прошло. Я писал текст, потом вместе совместились, нашли Сашку Шворака, барабанщика, Сережа, наш друг с детства – Басист наш. Во так по частичке все собралось и получился коллектив, достаточно крепкий.
- І саме головне, в нашому колективі те, що ми всі друзі. У нас не стільки професійні відношення один до одного, скільки дружні. Це дуже радує. Як казав лідер „Рамштайну”, що головне – це єдність в гурті.

Скажіть, які у вас враження від цього клубу?

“Южный Крест”: – Ну, жестокий андеграунд конечно, давно в такой обстановке не были, но есть своя прелесть, свой кайф. Посмотрим конечно по звуку, как будет выступление, а так общем в принципе очень даже интересно. Скажем звук не самый лучший, но было и похуже.
В принципе, я думаю, публика красит зал, а не зал публику. Можно выступать в Дворце спорта, где 3 человека будет, а можно в таком вот андеграундном клубе выступать при сотне людей, и это будет намного приятней. И есть люди, которые пришли слушать именно нас, и это не может не радовать. Тем более люди приехали из других городов.
- От зі Львова приїхали люди, щоб послухати саме наш гурт.

Що ви хочете сказати чи побажати фанатам, людям, які прийшли на концерт?

“Южный Крест”: – Хотелось бы пожелать терпения, любви большой, успехов, больших побед, стремления к высшему чему то, это всегда хорошо. Пускай приходят на концерты мы всегда рады. Мы стараемся для них, и это для нас самое главное. Энергетика которую дают поклонники, люди, которые просто пришли на концерт. Происходит такой взаимообмен.

А якби вас ще запросили б сюди виступати ви б приїхали?

“Южный Крест”: – Звичайно. Приїхали б, чесно. Таке чудове місце, і дуже приємно.

Все чудово. Всі відриваються по повній, але рок життя Рівного не таке вже безтурботне. Якраз коли виступали „Цензори” в клуб завалились четверо ментозаврів і одразу посунули в гримерку, де після питання „Хто тут з Києва?” почали нагло без документів і санкцій шманати присутніх і речі буцімто на предмет наркотичних засобів, погрожуючи забрати деяких музикантів в нарко-диспансер. Так як буцімто вони на око визначили, що вони є наркоманами. Нічого не знайшовши, вони так само швидко зникли. Все би нічого, але виявилося одразу, що у гітариста „Цензора” з кишені пропало 200 грн. Дуже дивний збіг обставин? Дуже прикро і соромно за наше місто, але тут нічого вже не доведеш, чому ми повинні з цим миритися???

Далі настрою було вже не так як раніше, але це не заважало відірватися круто і під “Hell Street”, класно відіграли, і чуваки прикольні. І під досить таки відомий гурт “Южный Крест”. Всі були молодці, подарували нам купу позитивного настрою.

Далі вже після концерту, на загальному святкуванні такої події я поспілкувався з гуртами:

Розкажіть про вас та ваші враження від сьогоднішнього концерту?

Гурт “Hell Street”: – Я вам розкажу веселу історію як ми організувались. Сиділи ми якось з Андріаном, нашим вокалістом, пили пиво, писали на фользі від цигарок тексти. Я на гітарі починав грати, написали кілка текстів, зіграли, ніштяк вийшло. Андріану це подобалось, мені подобалось, набрали перший склад. Кілка пачок цигарок, кілка пляшок пива, і от ми тут, ми вже з вами.
- До речі, не можу не відмітити, що за весь час нашої творчої кар’єри у нашому гурті змінилося 15 барабанщиків. Що для львівського гурту майже недосяжно, тобто де у Львові можна знайти 15 барабанщиків? Зараз ми зібрали повний склад, у нас хороші відносини, репертуару у нас “по горло” будемо грати, виступати. Сьогоднішній виступ, як ще один бойовий значок, як ще одна маленька зірочка в нашому послужному списку додалась. Майте на увазі, що дійсно “Hell Street” за підтримки своїх друзів з Києва приїхали по виступати в чужому місті, знайшли багато людей, яким подобається наша творчість і відповідно враження від концерту дуже позитивні і…. І хай живе рок-н-ролл!!!

Ви вже також не вперше виступаєте в Рівному, тому розкажіть трошки про ваш гурт, про ваші враження, як вам цей концерт?

Гурт “Tempest”: – Взагалі Рівне нам сподобалось, тут дуже дешева піцца і чай, це дуже кьлово, чесно кажучи порівняно з цінами у Києві, тут дуже чудово. Ми вдруге вже приїжджаємо до Рівного і дуже теплий прийом завжди. Єдине, що періодично виникають такі проблеми, як от сьогодні з міліцією. Гурт у нас сформований 2 роки тому, я взагалі навчаюся у Київському національному технічному університеті і так само наш гітарист. Ми зустрілися і сформували колектив. Як ви могли чути, ми відрізняємося від всіх інших гуртів своєю музикою, важко характеризувати наш напрям, ми зараз міксуємо з важким металом елементи джазу і фламенко і багато чого іншого.
- Прийняли нас добре, на жаль було не так багато людей, ми сподівались, що буде більше. На такі заходи в Києві збирається більше ста п’ятдесяти людей, на невеликий клуб.

А якщо вас знову запросять виступати, ну не сюди саме, а в Рівне взагалі?

Гурт “Tempest”: – Із задоволенням, наприклад якби хтось організував масштабний фестиваль на великій площі, з гарним звуком, то було б взагалі чудово, ми б з радістю приїхали. Наприклад, такого плану фестиваль був організований в місті Ніжині, кожен рік , “Сесія 2009”, було дуже добре, цим займається ніжинска влада. Нам оплатили і проїзд, і харчування, навіть гонорар був невеличкий, це було дуже приємно. Я думаю, що Рівне має всі шанси, щоб організувати подібний фестиваль.

А що б ви хотіли сказати, чи побажати рівненській публіці?

Гурт “Tempest”: – Побажати слухати більше гарної музики, підтримувати музикантів з Рівного і не тільки. Оскільки усі молоді музиканти, вони потребують як матеріальної так і моральної підтримки, оскільки якихось дивідендів від цієї роботи вони не отримують. Радість яку вони отримують – це реакція публіки.

Далі гурти і публіка потроху розбрелись: хто до дому, хто на квартиру, хто на вокзал. Що ж отаке воно рок-н-рольне життя, з усіма його радощами і прикрощами. Але ми живі і рухаємось далі. І надіємось, що у подальшому керівництво клубу не допускатиме подібних речей, особливо по відношенню до музикантів.

А наступного вже дня після рокачки і розбору переведенням годинників мені вдалось поспілкуватися з гуртом „Цензор”:

Як почався ваш творчий шлях, з чого все почалось?

“Цензор”: – Ну как началось, начали вдвоем с гитаристом, просто в две гитары хотелось что-то поиграть. Потом надоело играть кого-то, начали что-то свое писать, потом подумали, а почему бы не создать группу. Началось с репетиций дома, потом понадобилось место где играть, начали искать аппаратуру. Все потихоньку двигалось. Постепенно менялся коллектив, кто-то приходил, уходил. Ну как у всех команд.

Скільки років ви вже граєте?

“Цензор”: – Самое первое выступление было в 2006-м году, 1-го июня. До этого мы уже существовали пол года, сидели в репетиционке, нарабатывали материал, и наработали целую песню. Состав устоялся только пару лет назад, вот только единственное, что Тоха к нам недавно пришел. И клавишника ищем очень сильно.

Ви вже не вперше тут, скажіть як вам враження від цього концерту, від попереднього?

“Цензор”: – Прошлый концерт был лучше, потому что тогда был звук лучше, тогда был звукооператор другой, и людей было больше. В городе мы особо не были, така как мы просто приезжаем сюда, отдыхаем вечером, на утро до концерта остается мало, мы были в центре немного, хороший город.

Вас вже тут трохи знають, в Рівному, є свої прихолники, що би ви хотіли їм сказати, побажати?

“Цензор”: – Огромное спасибо, что вы с нами, если мы вам нравимся, значит мы не напрасно живем.
- Те часы, что мы убиваем на репетициях, все из себя выдавливаем, тратим свои силы на то, что представляем людям и людям это нравится, это клево. Что они приходят с удовольствием, пишут сообщения в том же вконтакте – это классно.

А от якщо вас знову запросять виступати в Рівне, ви приїдете?

“Цензор”: – Думаю да.. просто… Нет, точно да! Просто заранее будем оговаривать все нюансы. Нам понравилось, хороший город, хорошие команды, мы тут много с кем познакомились.

Ну що ж таким він був Aria Cover Day. На останок хочеться висловити подяку всім гуртам, та людям що прийшли на концерт, з вами було весело проводити час. І особливу подяку гуртам „Южный Крест” за допомогу в підготовці матеріалів для статті. Та гурту „Цензор” також за матеріали, прописку та суперову лапшу. Респект чуваки!!

Воля… и Разум…. Воля.. И разум……

By Yellow Submarine

By Yellow Submarine

Rock-In-Rivne: Зараз у вас буде 1-й концерт взагалі в 2010 році, які ваші враження від Благодійного фестивалю?

Костя (Крик Душі): Взагалі нам дуже приємно виступати на Благодійному фестивалі у Рівне разом з молодими гуртами і респект організаторам! Оскільки, такий фестиваль проходить вперше у Рівному, чого за всю історію Рок Рівного не бувало. Фестиваль організований для молодих гуртів – надати їм можливість виступити, дійсно, у Рівному гуртів дуже багато, що сидять в гаражах і не мають де виступити, а тут для них гарна можливість виступити та показати себе публіці.

Rock-In-Rivne: Ваш гурт недавно випустив дебютний альбом та кліп пісню “Ненароджений” як нова сходинка у творчості гурту. Які ваші враження?

Костя (Крик Душі): Це взагалі наша перша спроба. Відносно альбому, ми його писали півроку, було багато перепон. Взагалі це дуже багато роботи, щоб записати альбом, ми навіть не очікували, що потрібно так багато праці та безсонних ночей, багато вражень, респект та уважуха Юрію Тимощуку, який нам дуже багато допоміг в аранжуванні та деякі його партії нам допомогли, дуже сподобалось з ним працювати.
Відносно кліпу. Я сидів дома, нічого не робив і тут дзвінок – приїжджайте, ми вам зробимо безкоштовно кліп на пісню «Ненароджений син», яка нам дуже сподобалась. Це було неочікувано, як Бог нам послав. Ми набрались багато вражень, також там були такі круті люди як з М1, MTV і т.д. Відносно самого кліпу, там є декілька нюансів, але це наша перша спроба, тому на майбутнє нам вже буде досвід.

Rock-In-Rivne: Розкажи про якісь нові творчі плани в Новому році?

Костя (Крик Душі): Ми зняли ще один кліп, який зараз допрацьовується, тієї самої київської студії. Вони приїхали в Рівне та зняли кліп на пісню «Не сон». Його вихід планується десь на кінець січня. Також в плануємо записати EP як альбом, але там трохи менше пісень. Він буде трохи легший. Ще відкрию маленький секрет, ми його плануємо зробити в стилі Альтернатива-Диско.
Також, хочу сказати, що ми раді виступати на такому благодійного фестивалі, оскільки малі дітки потребують багато уваги.

Rock-In-Rivne: Зараз у нас всіх ще такий святковий новорічний настрій, твої вітання на 2010 рік сайту Rock-In-Rivne та взагалі?

Дуже приємно, що у Рівному з’явився такий ресурс Рок Рівне. Тому бажаю у Новому році ще більші-більші рейтинги і щоб Rock-In-Rivne зайняв першу позицію і був названий самим кращим Західноукраїнським рок-сайтом.

Народ собі весело відривається під рокові, хардові ритми музики, а тепер поспілкуємося з Ромою та Сашою з гурту Аскольд вже після їхнього виступу.

Rock-In-Rivne: Ваше враження від виступу та взагалі від фестивалю?

Рома (Аскольд): Я радий, що у Рівному відбувається такий фестиваль, а чим більше буде таких заходів, тим краще. Рок-музика несе в собі певний протест та українську культуру, оскільки тут виконуються україномовні композиції, де можна послухати свідомість музикантів, погляди на життя, можна проаналізувати чим живе молодь, я думаю, що для України такі заходи – це чудово .

Саша (Аскольд): Проведення такого фестивалю – це дуже цікава річ. З однієї сторони – молоді є де відпочити, а з іншої він несе благодійний характер.

Rock-In-Rivne: Ваші плани на 2010 рік?

Рома (Аскольд): Ми хочемо удосконалитися в напрямку музики, організувати деякі фестивалі, плануємо записати на студії деякі пісні та подати їм людям, оскільки музика – не для нас, а для людей. Потім почути їх думку, щоб потім в майбутньому удосконалюватися та розвиватися. Ще хочу добавити, що ми граємо в стилі як козацький рок, ми несемо нову таку течію – як Січ-Метал. Тобто «січ» несе два поняття, перше – це кіш, а друге – це битва. Тобто Січ-Метал – це Битва-Метал, що несе ідею як наш народ відстоював нашу землю, що є великим внеском для нашого народу.

Rock-In-Rivne: Ваші побажання в 2010 році?

Рома (Аскольд): Я хотів побажати людям, щоб вони не вірили політикам, оскільки скоро вибори, а вірили самі собі. Також, хотів би побажати здоров’я та розуму світлого, щоб задумані мрії втілити в життя.

Саша (Аскольд): Хочу побажати українській молоді, щоб вони займалися тим, до чого в них лежить серце, а не ходити по переулках, ширятися і т.д. Щоб люди добилися того, чого вони хочуть в 2010 році.

Тепер Вова (Чобі) оголошує переможців з чарівного горщика цього дня: Game Over, Аскольд, Крик душі, П.О.Т.І.М.

Ось і пройшли всі відбіркові дні Благодійного фестивалю “А чому б і не зробити?“, тепер попереду чверть фінали.

СаньоК
RockInRivne

Саундчек доволі затягнувся ,але це компенсувалося гарною апаратурою і класною якістю звуку, щобу ло дуже приємно чути.

Виступали того дня такі гурти:
“EXTASY” ,“Far In Hate“, “Alte Eris“, “Strange Soul“, “MyssTery“, “Palestina“, “Post Factum“, “Blood Expectoration“!

А в перерві між виступами мені вдалось поспілкуватися з кількома далеко не останніми людьми рівненського рок-андеграунду:

І першим мені трапився музикант, старожил клубу, людина яка віддала рівненському рок-клубу багато років – це Бодя з гурту “Тиранія“:

- Скажи мені Бодя що тебе занесло на цей концерт?

- Бодя (Тиранія): Взагалі то, старий рок-клуб «Яма» колись, він був другим домом, це було для мене так сказати, святе місце, храм рок-музики, і неважливо які відбувались там концерти. Чи звичайний вечір, чи взагалі нічого не відбувалось. Я міг прийти в будній день – сісти, випити пляшечку пива, в тиші, просто в порожньому клубі, але це було місце, де стіни дихали для мене чимось рідним. Там пройшло 9 років мого життя, 9 років – це немало. Я там працював, трошки виступав. Дуже багато подій мого життя пов’язано з рок-клубом «Яма». І ось зараз тут відкрився новий рок-клуб, звичайно старий ніщо не замінить, він вже не повернеться, це як перше кохання. Але краще все рівно, щоб було щось, ніж нічого. Хоча сказати що нічого немає неправильно, є в нас арт-клуб Квадрат. Зараз у нас відкрився новий клуб «Яма» будемо сподіватись що він працюватиме довше. Будемо ходити сюди, дивитися концерти, відпочивати і те скільки сьогодні людей, це показник того, що багатьом людям не байдуже. Вони прийшли. І приємно що багато людей які ходили ще в стару «Яму», немало й таких які в старій «Ямі» не були. Оце мене й занесло сюди.

- А от скажи, яка різниця, що б ти міг сказати, ну якщо можливо не в порівнянні, а от просто. Була стара «Яма» тепер нова, як тобі зараз цей новий клуб? Якість, дух, наскільки він андеграундний?

Бодя (Тиранія): Перше враження, як тільки зайшов, відразу було приємним, досить непогано. Дух? Про дух, дух був в старій «Ямі» я туди прийшов молодим хлопцем 11 років тому, почав там працювати, і кажу ж, там пройшло 9 років мого життя. А це місце в плані духу ще пусте.
А от в плані вибору меню – є «Квадрат» є от клуб, тобто люди вже можуть вибирати куди їм піти, де буде їм цікавіше.

- А в якому зараз стані твій досить старий. Досить відомий гурт «Тиранія»? В якому ви зараз стані, коли вас можна буде побачити, почути?

- Бодя (Тиранія): В стані маленької чергової переміни, у нас знову змінилась вокалістка. Зараз вже 4-та вокалістка. Перші дві за сімейними обставинами залишили гурт. Третю ми самі попросили з гурту, ну не попросили. А просто попрощались. Сказали їй – До побачення, – через те що вона безвідповідально поставилась перед останнім концертом, який був 17 жовтня в Черкасах. І ми зараз знайшли вже нову вокалістку, дуже талановиту дівчину, в якої гарний вокал. В якої досить серйозна школа – десять років оперної школи. І зараз напрацьовуємо програму. Думаю десь через місяць люди побачать вже оновлену «Тиранію» з новою вокаліст кою. І крім того ще іде розгляд справи відносно барабанщика. Можливо вже й люди побачать «Тиранію» з новим барабанщиком.

Ну от почули дуже багато цікавих, розумних, авторитетних слів. Треба поспілкуватись ще з ким-небудь.

А от і гітарист гурту Extasy, а також адміністратор репетиційної бази:

- Скажи ,як у вас народилась така ідея, що вас надихнуло займатися такою корисною справою – це здавати напрокат апаратуру, тобто тримати репетиційку?

Сергій(Etasy): Смотри, получается как, просто команде надо было где-то играть да? Я посудил по себе. Сколько я могу выделять денег на репетицию, и учитывая эту сумму, надо было снять базу репетиционную под себя. Но это получается накладно иметь чисто свой аппарат, и чтоб только мы на нем играли. Это очень жирно и модно иметь аппарат, но мы не столько зарабатываем. В то время пока мы не играем, почемы бы не играли другие группы, за тот же прайс, который я готов платить. Оренда помещения тоже нормальная, была цель просто выйти в ноль. Первый месяц – нет, второй месяц – нет, потом начал получаться ноль. Окей, команды играют, мы репетируем, все отлично. Потом подумали поче мы бы эти команды которые в нас играют и не поощрить, вот и зделали для них вечеринку. Вот в чем идея.

- А от як так вийшло, що співпала річниця вашої рпетиційної бази і відкриття рок-клубу?

Сергій (Etasy): Ну, годовщина нашей базы 1-го окября. Мы планировали концерт, но потом начался карантин, и мы все переносили-переносили. Договорились с Холидеем, но там до 9-ти вечера – это плохо. Мы искали, искали, вот как-раз поговорили с Сашей, – а почему бы не сделать вместе?

Як твої очікування від цього концерту, як тобі якість, і відношення публіки?

Сергій(Etasy): Ну публика проявляет действительно аццкий интереи и по командам. По уровню групп действительно видно что они репетировали именно у нас на базе, на модном аппарате.

Всі виступили чудово, респект гурту Палестина за пісню Гадюкіних – це було мегасуперово.

Але публіка чомусь найбільше кричала під Post Factum, які знову врубали зі сцени старий добрий хардрок, незнаю чому їх поставили в групу молодих гуртів, так хлопці грають трохи більше року, але якість музики випереджає час. А також дякую за привітання З Днем народження, респект чуваки!!!

Загалом всьо було супер чьотко, класний звук, дружна серйозна публіка, малолеток майже не було, правда прикро за інцидент зі сторожем, але на щастя інцидент було вичерпано. Будемо надіятись на довге та продуктивне існування рок-клубу.

На останок хочеться висловити велику подяку організаторам, та адміністрації клубу.

Хай живе самий рок-клуб Рівного!

Також цікаво:
Фото-звіт з відкриття Рок-клубу

Мали виступи в клубах: “Вудсток” м.Світловодськ, “Агата”, “Остання барикада” м.Харків,
“Джорджія” м.Київ, та ін.

Дружимо гуртами та симпатизуємо командам: “Катрусин кінозал“, “Юфан шибан“,
“Глобус“, “45 хвилин“, “Техніка безпеки“, “Весняний галас“.

З 2005 року колектив “Джеліс” працює в складі:
Альона – вокал;
Скриль Роман – гітара;
Харісов Євгеній – клавішні, перкусія;
Трушин В’ячеслав – бас гітара;
Скриль Іван – ударні.

Контактна інформація:
Офіційний сайт: www.jelis.at.ua
Пошта: gurt-jelis@meta.ua

От він і вирішив звернутись за допомогою до справжнього музичного гуру))). Музичним гуру я ще не був і не є понині. Я був звичайним чуваком: грав на акустиці, пив пиво, вирощував вазони і вишивав хрестиком. Жодного уявлення про роботу з творчими колективами не мав, але не зміг відмовити старому. Невдовзі почали репетирувати, потроху почало виходити. Я грав ритм-партії, а Славко підспівував у мікрофон демонічним голосом: «…до тебе, мила…» Так і жили…
Через півроку, восени, Святославу Ігоровичу все те діло стало трохи поперек горла, десь мабуть в душі зажевріла надія створення власного хард-рок гурту, з власними текстами, музикою та амбіціями. На своїй останній репетиції він нахнюплено посидів, безнадійно покрутив головою і пішов… назавжди. Пішов і пропав, при цьому забравши в мене свого крамера, надії та перспективи розвитку в моєму першому гурті. Довелось іти мені також.
Десь приблизно через місяць, може два, він знову з’явився з небуття так само як і зник та запропонував разом грати. Грати хотілось… Якщо раз спробуєш, більше не встоїш. Хіба ж я міг відмовити товаришу з яким не одну ніч прогорланив під акустику репертуар Сашбаша та Чигракова, Чернецького?!! О-о-о… Звісно ж, ні!
На той час був вже більш-менш сформований склад, була репетиційна база, нормальна апаратура, звук. Коротше, було все – бери та грай! (В принципі, склад лишився таким і по цей день, що дуже радує). За мого приходу хлопці грали дві композиції: перша – «екзема», яку починали ще з Коломисом, а друга – «Муха». Відверто кажучи, мені не сподобалось. Мелодичності – нуль, лише брязкання та гуркотіння. Та й важкою музикою то було важко назвати. Але як кажуть: «Чим хата багата…» Почали репетирувати, відточувати і час + зусилля зробили своє. Офіційною датою заснування гурту вважається 1 грудня дві тисячі тоді ще восьмого року.
Назва. Кажуть як корабель назвеш, так і попливе! Насправді ну дууууже довго ламали голови над тим як себе назвати. Серед варіантів були і панковий «газен ваген» і хаусівський «Вагінальний колапс!» та вирішили свою назву неофіційно присвятити пам’яті справді великого майстра слова та музики Василя Гонтарського (гурт VasyaClub). Назву запозичили з його пісні, тільки змінили форму написання, з матюків на латинь. Вийшло чітко і зрозуміло! – Post Factum.

Стиль. І знову ж, офіційно, ми граємо хард-рок у всіх його проявах та красі. На початку заснування гурту виникло традиційне питання «в якому стилі будемо грати, чуваки?!!» Також довго сперечались на рахунок цього. Розумієте, Святослав Ігорович, по своїй природі, істота доброзичлива та душевна, як і його тексти. Відповідно під такий текст слід писати відповідну музику. Як виявилось, багато в чому мої музичні смаки та вподобання з ним співпадають. Проте в нас ще є Олексій, наш славнозвісний соло-гітарист, майстер свого діла і просто толковий малий. Він безкомпромісно бажав грати блечню, хеві-метал, треш та весь десь там поруч існуючий загальний стиль отого всього. На фоні цих вподобань було прийнято рішення грати те, що буде виходити грати. І врешті-решт в нас вийшов стиль замішаний на блюз-, рок-н-ролл- мотивах та важкій музиці. Здається вийшло непогано)). Я намагався писати музику і під текст, і під Олексія (він також став прихильником блюзу та рок-н-ролу), Олексій писав соло, Тарас відповідно бас (о, навіть римується!), Роман прописував драми. Кожен робив свою роботу так як міг її робити і сподіваюсь кожен із них напише про те. Ще декілька слів хотілось присвятити нашій новій учасниці, нашій, так би мовити, частинці. Олена Ніколайчук в проекті пост фактуму зявилась не випадково. Вона наша давня знайома і просто прекрасна пані. Особисто мені вже доводилось раніше з нею грати на університетському фестивалі «Студентська весна» де вона досить не погано себе зарекомендувала як вокаліста. От ми і вирішили прибрати це щастя до своїх рук! Славко написав пісню на два голоси і все, я думаю, вийшло. Багато людей пишуть що ця композиція їм дуже до душі…
От така от історія, малята…
Ну і як підсумок вище написаного ще хочу зазначити, що гурт ми молодий (скоро буде рік!), чогось вчимося, а щось вже вміємо. З кожною піснею виходить все краще і це звісно ж радує. Якщо може когось образили із адміністрації фестивалів та шанувальників, – вибачайте! То від браку досвіду. Дуже цінуємо вашу підтримку та увагу. Та попри все, я гарантую, що ніхто з учасників гурту не буде вам лізти в дупу щоб нас взяли на виступ! Це факт!!! Граєм ми не за гонорари, а за просте «дякую». Тому закликаю, будьте людьми! Не ми на вас рубаємо «капусту», а ви на нас! Не забувайте.

0962740597  Тарас
0971864994  Славко
0967233427 Роман барабанщик,
0633544850 Роман Гітарист

ВК: http://vkontakte.ru/club10619970

Post Factum – Пластмасовий бог Скачати

Post Factum – Тримай мене Скачати

Post Factum – Попіл ворогів Скачати
]]> http://www.rockinrivne.com/post-factum/1370/feed/ 20 http://www.rockinrivne.com/metglam/1425/ http://www.rockinrivne.com/metglam/1425/#comments Thu, 22 Oct 2009 11:08:55 +0000 LENNON http://www.rockinrivne.com/?p=1425 Гурт «MetglaM» був створений 25 серпня 2009 року у місті Гоща, Рівненська область. До його складу увійшли: басист – Ігор Шугалевич, барабанщик – Макс Бахтін, гітарист,вокаліст – Тарас Музичка, гітарист – Микола Бабінський.

Велике бажання хлопців грати у стилі важкого металу, стало головним чинником того, що вони розпочали грати хеві-метал.На початку лютого,2010 року до гурту приєдналися ще два учасника – Ольга Маринич-клавіши та Тарас Фідзіна – вокал (сесіонно), проте на початку березня гурт покидає через особисті проблеми – Микола Бабінський, а також на початку травня – Тарас Музичка. Через деякий час, після інтенсивних пошуків гітариста, до гурту приєднався Дмитро Шкіндер. На даний час гурт ще досі у пошуках музикантів! Ми дякуємо всім, хто нас підтримує і ми докладемо максимум зусиль для того, щоб виправдати ваші надії. З повагою – учасники гурту!!!

Ось до Вашої уваги склад групи:
Ігор Шугалевич – бас-гітара, бек-вокал.
Макс Бахтін – ударні.
Ольга Маринич – клавіши.
Дмитро Шкіндер – гітара.

Олександр Дмитрієнко – фото і відео зйомки.
Роман Карабін – арт-менеджер.

Сесіонні виконавці:
Тарас Фідзіна – вокал.

Минулi виконавцi:
-Микола Бабiнський – гiтара (ДУЖЕ ДЯКУЄМО ЙОМУ ЗА СПІВПРАЦЮ У ГРУПІ,ВІН ВНІС У НЕЇ ДУЖЕ БАГАТО,І БУВ ОДНИМ ІЗ-ЗАСНОВНИКІВ…ХАЙ ЩАСТИТЬ ЙОМУ У ЖИТТІ)!!!

-Тарас Музичка-гітара,вокал.

Тепер до Вашої уваги трішки детальнішої інформації про її учасників:

Макс Бахтін – народився у м.Гоща 09.04.1991,у гурті грає на ударних інструментах,змалку займався футболом,для нього він був усім але до якоїсь миті(до того поки він не почав слухати важку музику,тобто HEAVY METAL);банда яка по впливала на те щоб зайнятися музикою-MetallicA,а саме гра ударника – Ларса Ульріха,його вміння та техніка гри на драмах;улюблена музика-МetallicА;

Ігор Шугалевич-народився 28.11.1993 у м. Гоща. В групі грає на бас-гітарі. З дитинства займався футболом,проте через певні причини довелося залишити цей вид спорту. Коли побачив гру Clifa Burtona,зрозумів, що хоче грати так само і взяв до рук бас-гітару. Улюблені гурти – Kiss, Iron Maiden, Manowar,Deep Purple, Guns N’ Roses, Hellowen, Aerosmith, Whitesnake, Axel Rudi Pell. Під впливом цих гуртів і вирішив грати у стилі важкого металу.”Fender Bass” – улюблена гітара,але поки що тільки мрія,яка можливо у майбутньому здійсниться. Улюблена цитата: “Тарас,давай починай ти”.

Ольга Маринич -народилася 02.03.1994 у м.Рівне. Закінчила музичну школу по класу фортепіано. Улюблена музика-Deep Purple, Axel Rudi Pell, Nightwish, Aerosmith, Judas Priest,Guns’N'Roses, Stratovarius, Helloween.

Дмитро Шкіндер – народився у м.Рівне.

Вконтакті – http://vkontakte.ru/club11289829